Уреаплазмоз – часте гінекологічне захворювання інфекційної природи. Збудник передається переважно статевим шляхом, тому патологію відносять і венеричним хворобам. Уреаплазма, що з'явилася у жінок, симптоми і лікування якої залежать від стадії, довго залишається непоміченою, викликаючи запалення в сечостатевій системі.
Що таке уреаплазмоз?
Уреаплазма у жінок стимулює розвиток інфекційного захворювання під назвою уреаплазмоз. Дана патологія характеризується ураженням статевої та сечовивідної систем. При хворобі відзначається запалення слизової оболонки, що призводить до появи симптоматики. Згідно зі статистикою, близько 40% всіх запальних захворювань сечостатевого тракту асоційовано з уреаплазмою.
Сама уреаплазма у жінок (симптоми і лікування розглянемо нижче) належить до умовно-патогенних мікроорганізмів. Це означає, що її присутність у невеликій концентрації на слизових статевих шляхів є допустимим варіантом норми. 40–50% жінок, які ведуть активне статеве життя, є носіями цього патогену. Мікроорганізми присутні на статевих органах кожної третьої новонародженої дитини жіночої статі та у 5–20% дівчаток шкільного віку.
Уреаплазмоз – збудник
Збудником патології є уреаплазма Парвум, рідше викликає хвороба такий різновид мікроорганізму, як Уреалітікум (Ureaplasma urealyticum). Даний тип бактерій відноситься до внутрішньоклітинних мікроорганізмів. Вона не має власної зовнішньої клітинної мембрани. Відмінним середовищем для життя та розмноження патогену є циліндричний епітелій органів сечостатевої системи.
Як передається уреаплазмоз?
У більшості випадків уреаплазмоз у жінок розвивається після початку активного статевого життя. Пояснюється це тим, що основним способом передачі патогенного мікроорганізму є статевий контакт. Уреаплазма під час незахищеного сексу передається від здорового хворого партнера. У цьому передача відбувається як із класичному варіанті статевого акту, і при оральних, анальних та інших видах інтимних відносин. Серед інших можливих механізмів передачі уреаплазми:
- вертикальний шлях - зараження новонародженого малюка при проходженні інфікованими пологовими шляхами під час пологів;
- гематогенний – при гемотрансфузії зараженої мікробами крові.
Уреаплазма у жінок – причини
Як зазначалося вище, уреаплазмоз, причини виникнення захворювання пов'язані нерозривно зі статевими стосунками пацієнта. Більшість випадків інфікування є наслідком незахищених статевих зв'язків. Провокуючі фактори, через які з'являється уреаплазма у жінок, причини виникнення захворювання лікарі називають наступні:
- безладні статеві контакти;
- часта зміна статевих партнерів;
- дисгормональні стани;
- зниження місцевого імунітету;
- інвазивні втручання на статевих органах (операції, аборти, вишкрібання, хірургічні методи лікування).
Чим небезпечний уреаплазмоз для жінок?
Наслідки уреаплазмозу, пов'язані з патологією сечовидільної системи, зумовлені тривалою відсутністю терапії. При несвоєчасній санації статевих шляхів уреаплазма у жінок (симптоми та лікування розглянуті у статті) поширюється з піхви по інших відділах репродуктивної системи.
Запальні процеси (сальпінгіт, аднексит, оофорит, ендометрит) нерідко є наслідком посиленого розмноження та розвитку уреаплазми. Особливу небезпеку патогенний мікроорганізм становить під час виношування дитини: фізіологічне зниження імунітету тим часом провокує посилене розмноження уреаплазми.
Уреаплазма у жінок – симптоми
У 60-80% випадків інфікування патогеном уреаплазма уреалітикум протікають безсимптомно. Захворювання немає специфічних ознак, тому дає знати себе лише у періоди загострення. У гострій фазі патології після недавнього інфікування уреаплазма парвум у жінок здатна спровокувати появу наступних симптомів запального процесу:
- дискомфорт у сфері зовнішніх статевих органів;
- різі, печіння, болючі відчуття під час сечовипускання;
- зміна вагінальних виділень;
- болючість і набряклість вульви (у поодиноких випадках).
Виділення при уреаплазмі
Нерідко відбувається так, що при черговому профілактичному огляді виявляється уреаплазмоз у жінок: симптоми захворювання не мають чіткого характеру та нерідко приховані. Ознаки патології, що спостерігаються при ураженні уреаплазмою, притаманні більшості запальних процесів репродуктивної системи. Через це точно визначити причину вдається лише після проведення лабораторних досліджень.
Що стосується вагінальних виділень, то вони при уреаплазмозі практично не змінюють свого характеру. Консистенція та фарбування їх залишаються в нормі. Єдина зміна торкається обсягу білків: у багатьох пацієнток з уреаплазмозом фіксується збільшення кількості білків. На цьому фоні може спостерігатися поява дискомфорту під час сечовипускання, що має наштовхнути на думку про патологію.
Відчуття при уреаплазмозі
У жінок в організмі тривалий час може бути присутнім уреаплазма, симптоми патології при цьому відсутні. Перші ознаки виникають при переміщенні патогену з піхви углиб репродуктивної системи. Поразка матки і придатків при висхідному шляху інфікування викликає ниючі або тягнучі болі в нижній частині живота. Самопочуття задовільне.
При гострому типі патології та в періоди загострення хронічних форм пацієнтки помічають підвищення температури тіла до субфебрильних значень. Жінка скаржиться на слабкість, зниження працездатності, швидку стомлюваність. За відсутності лікування на гострій стадії патологія перетікає на хронічну. У такому разі на тлі уреаплазмозу виникають такі патології:
- зниження репродуктивної функції.
Аналіз на уреаплазму
Уреаплазмоз, симптоми якого названі вище, вимагає ретельної діагностики. Дані піхвового огляду клінічна картина не мають специфічних особливостей і тільки вказують на наявність запалення. Ключову роль у процесі діагностики захворювання відіграють лабораторні дослідження:
- Бактеріальний посів на уреаплазму– піхви, що виділяється, міститься в спеціальне середовище, через час проводиться мікроскопія зразка і визначення типу збудника.
- ПЛР– дозволяє виявити у матеріалі наявність фрагментів генетичного матеріалу патогену.
- ІФА- Виявляє наявність антитіл у зразку крові пацієнтки.
Уреаплазмоз – лікування
Необхідно враховувати, що у репродуктивній системі практично кожної жінки є уреаплазма, лікування при цьому не потрібне. Терапія призначається, коли концентрація патогену у зразку забраного матеріалу перевищує встановлені норми, що говорить про розвиток патології. Алгоритм лікування складається лікарем індивідуально, з урахуванням даних лабораторних досліджень, стану пацієнтки, віку та наявності супутніх патологій. Терапія завжди проводиться комплексно. Основні напрямки лікування включають:
- зменшення запального процесу;
- відновлення захисних сил організму;
- нормалізацію піхвової мікрофлори
Уреаплазмоз – лікування у жінок, препарати
Лікування уреаплазми у жінок проводиться під суворим контролем лікаря. Фахівець встановлює тип препарату, дозування, кратність застосування та тривалість терапії. Основу терапії при уреаплазмозі становлять антибактеріальні препарати. Їхній підбір здійснюється відповідно до сприйнятливості мікроорганізму до ліків. Ефективними щодо уреаплазм у жінок (симптоми та лікування захворювання залежать від стадії патології):
визнано такі групи антибіотиків:
- Тетрацикліни (Доксициклін, Юнідокс).Тривалий час використовувалися як основні препарати, зараз застосовуються як доповнення до інших антибіотиків.
- Макроліди (Азітроміцин, Сумамед).Мають високу ефективність, досягають необхідної концентрації в клітинах протягом 3 днів, тому не вимагають тривалого прийому.
- Фторхінолони (Авелокс).Призначаються тривалим курсом до 21 дня.
Розповідаючи про те, чим лікувати уреаплазмоз як додаткові лікарські засоби лікарі називають:
- імуномодулятори (Уреаплазма Імун);
- відновники піхвової мікрофлори (лактобактерин);
- протигрибкові (Ністатин).
Терапія уреаплазмозу у жінок – схема лікування
Як лікувати уреаплазму у конкретному випадку – визначає лікар. Універсальної схеми терапії немає. Кожен організм є унікальним, крім того, самі препарати різними пацієнтами переносяться по-різному. Медики враховують усі ці аспекти та підбирають оптимальну схему лікування.
Як приклад можна навести наступний алгоритм терапії:
- Імуномакс – по 200 Од на початку та в кінці курсу (1–3 та 8–10 дні терапії).
- Вільпрафен – по 500 мг тричі на день 10 днів поспіль.
- Флюкостат – одноразово на 1-й та 5-й день лікування по 150 мг.
- – по 1 вагінальній пігулці на ніч курсом 10 днів.
- Вобензим – по 3 таблетки тричі на день, за півгодини до їди курсом 21 день.
Уреаплазма – захворювання, яке вражає слизову оболонку піхви, шийки матки та сечівника, викликається мікробом Ureaplasma. Це грамнегативна паличка, яка не має власної клітинної оболонки та живе на поверхні епітеліальних клітин.
Збудник потрапляє до організму найчастіше статевим шляхом. Описані й інші способи: побутовий (використання загальних гігієнічних предметів), трансплацентарний (від хворої вагітної жінки) та при тісному контакті матері з новонародженою дитиною. Вони зустрічаються набагато рідше.
Уреаплазма який завжди викликає патологічний процес. Причиною запалення стають провокуючі фактори, які схильні до посиленого розмноження мікроба:
- Зниження імунітету, спричинене стресом, тривалими хронічними захворюваннями, хірургічними втручаннями, переохолодженням, тяжкими фізичними навантаженнями.
- Молодий вік (14-29 років). У цей час жінка починає вести активне статеве життя, при цьому піхвова мікрофлора не досягла остаточної рівноваги.
- Ранній початок статевого життя.
- Вагітність (у цьому стані зниження імунного статусу трапляється дуже часто).
- Дисбактеріоз кишківника.
- Деякі вірусні та бактеріальні інфекції – герпетична, хламідіозна, гонококова, трихомонадна.
- Тривала терапія антибіотиками та гормональними препаратами.
- Вплив радіоактивного випромінювання.
- Тяжка фізична праця та погана якість життя, які призводять до загального ослаблення здоров'я жінки.
Ці фактори слід обов'язково враховувати при призначенні адекватної терапії. Марно лікувати захворювання специфічними препаратами, не прибравши основні сприятливі моменти.
Симптоми
Жінки рідко звертаються до гінеколога з вираженими симптомами уреаплазмозу. У цьому складність діагностики. Всі прояви хвороби стерті та неспецифічні. Це відбувається тому, що бактерія в нормі може існувати на слизовій оболонці піхви. Вона не є чужорідною і не викликає бурхливої імунної відповіді.
Виявлення моменту, коли уреаплазма з нормальної переходить у хвороботворну важливість, оскільки захворювання без лікування прогресує, послаблює захисні властивості організму та створює сприятливі умови для розвитку комплексного запального процесу. Захворювання проявляється такими симптомами:
- Виділення. Вони не мають характерних рис. Жовті або білі, із запахом. Іноді стають кров'яними, особливо після статевого акту.
- Сверблячка, печіння під час сечовипускання. Характерні ураження кінцевої частини уретри.
- Болісні відчуття внизу живота. Мають різальний характер, виникають при запаленні слизової оболонки матки.
- Дискомфорт, біль під час статевого акту.
Перші ознаки з'являються через 14-28 днів після незахищеного статевого акту. Часто вони стерті та турбують жінку не сильно, але до лікаря варто звернутися негайно.
Методи діагностики
Діагностика уреаплазмозу дуже складний процес. Як визначити – де та грань, після якої нормальний сапрофіт стає причиною патології? Лікарі підходять до цього питання комплексно: аналізують клінічні дані та скарги пацієнтки, порівнюють ступінь їхньої виразності з результатами лабораторного та інструментального дослідження.
Виявлення бактерії у мазках або антитіл до них при дослідженні крові не говорить про захворювання. Тільки поєднання цих даних із клінічними проявами дає підставу поставити діагноз. У жінок використовують такі методи:
- Бактеріологічний: матеріал зі слизової оболонки міститься на специфічне живильне середовище. Через 48 годин оцінюється зростання бактерій. Нормальним вважається кількість уреаплазм до 10 4 ДЕЕ. Якщо показник більший, діагноз захворювання підтверджується та призначається специфічне лікування.
- ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) – експрес методика, що дозволяє виявити ДНК бактерії в організмі. Якщо аналіз негативний, то із 100% впевненістю можна виключити уреаплазмоз, якщо позитивна, то призначають бактеріологічне дослідження для кількісного визначення мікроорганізму.
- Гінекологічний огляд: візуальне визначення ознак запалення на слизовій оболонці статевих органів.
- Бімануальне дослідження з метою уточнення поширеності запального процесу.
- Мікроскопія мазків зі стінок піхви, цервікального каналу та уретри.
- Мікроскопія сечі.
- Серологічний метод (визначення антитіл до уреаплазми різними біохімічними реакціями). Показує, що організм коли-небудь стикався з бактерією та виробив проти неї захисні антитіла.
- Ультразвукове дослідження жіночих статевих органів
Тільки комплексний аналіз даних дозволяє визначитися з остаточним діагнозом. Якщо лабораторні методи виявили ознаки хвороби, але жінка скарг не пред'являє і візуально ознаки запалення відсутні, це норма, тоді ставиться діагноз “уреаплазмопозитивность”.
Лікування
При лікуванні захворювання найскладнішим моментом є призначення антибактеріальної терапії уреаплазмопозитивним особам. При розгорнутих клінічних проявах необхідність їх використання не викликає сумніву.
Якщо жінка скарг не пред'являє, але в аналізах є уреаплазма, лікування проводять при плануванні вагітності (оскільки є ризик інфікування плода) і за наявності симптомів у постійного статевого партнера.
Схема лікування уреаплазмозу
Для специфічного лікування важливо правильно підібрати препарати. Уреаплазми не чутливі до пеніцилінового ряду та цефалоспоринів. Використовують макроліди, тетрацикліни та фторхінолони. Принципи лікування такі:
- Специфічне. Призначення антибактеріальної терапії як системно, так і місцево (у вигляді свічок та піхвових пігулок).
- Імуностимулятори. Захворювання розвивається і натомість зниження захисних сил організму. Щоб вилікувати його остаточно, треба відновити баланс загального та місцевого імунітету.
- Лікування дисбактеріозу. Мікрофлора кишечника грає не останню роль імунній системі. Якщо виявлено дисбактеріоз, його усунення значно прискорять одужання.
- Вітамінотерапія. Спрямована на загальне оздоровлення, адже від вітамінів залежать усі види обміну речовин.
- Дієтотерапія. Виняток «шкідливих» продуктів (смажених, жирних, гострих, копченостей, фаст-фуду) дозволяє швидше нормалізувати травлення, обмін речовин і привести баланс кишкової та піхвової мікрофлори до норми.
- Виключення статевих контактів- Це загальний принцип терапії статевих інфекцій. Одночасно проводиться обстеження та лікування (за потреби) статевого партнера.
Лікуванням інфекції займається лікар-гінеколог. Тільки він може призначити схему прийому антибіотика та визначити необхідність застосування інших препаратів.
Лікарські засоби
Терапія уреаплазмозу схожа на всі інфекції, що передаються статевим шляхом. Схема підбирається індивідуально кожної жінки. Ми дамо лише загальну характеристику препаратів:
- Антибіотики. Спочатку зазвичай призначається антибіотик групи макролідів («Сумамед», «Ерітроміцин», «Клацид», «Рулід»). «Мідекаміцин» та «Джозаміцин» найчастіше застосовуються в гінекології. Вони мають мінімальну кількість побічних ефектів і можуть використовуватись при вагітності у І триместрі. Їхня гідність – здатність проникати всередину клітин епітелію та знищення можливої супутньої інфекції (хламідіозної, гонореї). Фторхінолони («Ципрофлоксацин» та «Моксифлоксацин») та тетрацикліни («Доксициклін») є препаратами другого ряду, що застосовуються при неефективності макролідів. Їхній недолік – велика токсичність.
- Свічки (вагінальні та ректальні). Необхідні для місцевого впливу на збудника та створення оптимального середовища у піхві та кишечнику (боротьба з дисбактеріозом). Ефективні засоби цієї групи – «Генферон» (поєднує антибактеріальну та імуномодулюючу дію) та «Гексикон» (антисептик хлоргексидин, який знищує уреаплазму). На інші корисні бактерії він не впливає.
- Імуномодулятори. Перевагу віддають препаратам інтерферонів «Циклоферон» та «Неовір». Вони не сильно втручаються в імунну систему (що може лише зашкодити), але допомагають організму боротися з інфекцією.
- Пробіотики. Найвідоміші - "Біфіфор", "Лінекс", "Ацилакт". Містять колонії "корисних" бактерій кишечника та ефективно коригують дисбактеріоз.
- Вітаміни. Для підвищення імунітету та нормалізації обміну речовин корисні багато вітамінів (С, групи В, Е, А). У комплексній терапії використовують полівітамінні комплекси - "Аевіт", "Вітрум", "Мульті-Табс". Крім готових вітамінів рекомендують дотримуватися відповідного раціону харчування: фрукти, овочі, молочні продукти, морепродукти та нежирна риба.
Лікування захворювання повинно проводитись обом статевим партнерам, інакше не уникнути повторного інфікування. У середньому курс триває 14 днів. Після цього проводять контрольне дослідження мазків визначення ефективності терапії.
Дуже часто жінці ставлять цей діагноз саме у період, коли вона готується стати матір'ю. Фізіологічне зниження імунітету при вагітності призводить до посиленого зростання умовно-патогенних бактерій, у тому числі уреаплазми.
У вагітних виникає багато запитань: чи небезпечне захворювання для майбутньої дитини, чи треба її лікувати та які препарати вважаються безпечними для плода. Намагаємося відповісти на основні:
- Запальні процеси в піхву, спричинені уреаплазмою, можуть поширитися на порожнину матки. Тоді виникає ймовірність викидня або передчасних пологів.
- При проходженні через інфіковані пологові шляхи дитина може отримати цю інфекцію, що для неокрепшего організму дуже небезпечно.
- Перед плануванням вагітності важливо провести діагностику уреаплазманосійства, яке обов'язково перейде у захворювання при зниженні імунітету.
- Лікування під час вагітності обмежується лише макролідами (інші антибіотики токсичні для дитини). Починають його лише після 12 тижнів (краще після 22 тижнів, якщо немає загрози переривання вагітності). Перевагу віддають місцевим свічкам та піхвовим пігулкам.
При виявленні інфекції під час вагітності впадати у паніку не варто. Грамотні гінекологи можуть запобігти несприятливим наслідкам і впоратися із захворюванням.
Заходи профілактики
Найефективніший спосіб уникнути захворювання – це запобігти його. Розроблено профілактичні заходи, які прості та добре відомі. Проте більшість пацієнтів нехтують ними. У випадку із зараженням уреаплазмою це стає великою проблемою, оскільки часто призводить до хронізації запального процесу.
Уреаплазмоз є інфекцією, що передається статевим шляхом. Немалу роль грає і активне зростання нормальної мікрофлори піхви на фоні зниження імунітету. Профілактика зводиться до поєднання наступних заходів:
- Тільки безпечні статеві контакти, виключення випадкових зв'язків та незахищеного сексу.
- За зміни статевого партнера використання презервативу.
- Аналізи на уреаплазму під час планування вагітності.
- Зміцнення імунітету: збалансоване харчування, загартовування, нормальний сон, запобігання стресовим ситуаціям та важкій фізичній праці (для жінок це особливо важливо).
Останній пункт є принципово важливим, оскільки більшість клінічно проявлених форм хвороби виникають при зниженні захисних сил організму.
Відео на тему
Проблема уреаплазмозу у жінок викликає широке обговорення як серед пацієнтів, так і у медичному середовищі. На представленому відео – думка гінеколога щодо необхідності лікування захворювання, особливо його безсимптомного варіанту.
Це одна позиція, з якої можна зробити висновок: відсутність симптомів захворювання та виявлення мікроба лише лабораторними методами не є показанням лікувати уреаплазму у жінок, особливо за допомогою тривалих курсів сильних антибіотиків.
Уреаплазмоз є інфекційним захворюванням, яке передається переважно статевим шляхом.
У жінок симптоми захворювання рідко бувають явно вираженими. Більше половини пацієнток мають уреаплазму у складі природної мікрофлори піхви.
Інфекційне поширення збудника може і не відбуватися, або до нього призводять серйозні порушення у роботі імунної системи організму.
Основні симптоми захворювання у жінок:
- різь і печіння при сечовипусканні;
- безбарвні виділення з піхви чи уретри;
- печіння у сфері малого таза;
Іноді супутніми неспецифічними симптомами може бути біль у ділянці горла, який пацієнтки приймають за ангіну або ГРЗ, а також легке підвищення температури тіла.
Після зараження хвороба може ніяк не проявляти себе протягом місяця, хоча підвищений вміст бактерій у рідинах, що виділяються жінкою, робить її переносчицею інфекції. Через те, що чітких та явних симптомів уреаплазмозу немає, найчастіше його виявляють при діагностиці інших захворювань. Наприклад, при виявленні інфекцій, що передаються статевим шляхом, але мають більш явні та специфічні ознаки: , герпесу та гонореї.
Іноді підвищений рівень уреаплазми виявляють, якщо жінка звертається до гінеколога зі скаргами на хронічну молочницю або кольпіт.
Причини захворювання
Вважається, що уреаплазмоз у жінок виникає через незахищені статеві контакти. Але це єдиний спосіб передачі захворювання.
Дітям може передаватися під час проходження по родових шляхах, під час вагітності. Крім того, жінки можуть заражатися ним побутовим шляхом, особливо якщо використовують загальні предмети гігієни у вологому середовищі (у лазні чи душі). Деякі лікарі говорять і про можливість передачі захворювання у громадських місцях, але цієї точки зору дотримуються далеко не всі експерти.
Уреаплазма у жінок може бути в організмі, не викликаючи інфекційного захворювання, тобто неконтрольованого розмноження патогенних бактерій. Як правило, до цього ведуть особливі обставини, такі як:
- ослаблений імунітет;
- загострення хронічного захворювання;
- хірургічні операції, що ведуть до ослаблення організму;
- стрес;
- інфекційні захворювання статевих шляхів іншого типу, ніж уреаплазмоз
Виявлення уреаплазмозу у жінок – не привід для паніки. Саме собою захворювання може і не давати серйозних ускладнень. Але воно рідко зустрічається без супутніх інфекційних хвороб на кшталт хламідіозу. Ось чому за наявності підозри на уреаплазмоз лікарі призначають комплексне обстеження, яке, як правило, виявляє більш серйозні проблеми зі здоров'ям.
Іноді уреаплазмоз з'являється не у людей, чий організм ослаблений іншими складними захворюваннями, а у пацієнтів, які приймали забагато гормональних препаратів чи антибіотиків. Дисбактеріоз, що з'являється внаслідок цього, може призводити до безконтрольного розмноження умовно-патогенної мікрофлори, до якої відноситься уреаплазма.
Уреаплазмоз не так легко вилікувати. Простіше його запобігти. Знаючи причини захворювання, варто унеможливити випадкові статеві зв'язки або користуватися презервативом. В крайньому випадку можна застосувати антисептичні засоби після сексуального контакту, їх треба використовувати протягом 1-2 годин. До таких препаратів належать, наприклад, хлоргексидин.
Крім екстрених методів профілактики можна використовувати системні. Так, зміцнення імунітету, здоровий спосіб життя, регулярний прийом вітамінів можуть допомогти уникнути цієї неприємної хвороби.
Діагностика уреаплазмозу
Методи виявлення уреаплазмозу вибирає лікар. Незважаючи на те, що захворювання мало специфічних симптомів, можна досить точно визначити, чи є небезпека інфекційного, неконтрольованого поширення бактерій.
Гінекологи, урологи або венерологи визначають симптоми і лікування уреаплазмозу призначають також вони. Вони можуть бути видів обстеження:
- здавання мазка з шийки матки чи уретри;
- здачу аналізів для проведення ПЛР-діагностики;
- метод прямої імунофлюоресценції;
- серологічний метод.
Самодіагностика та самолікування при уреаплазмозі скрутні, а лікарі вибирають метод виявлення захворювання залежно від стану пацієнта та від наявності супутніх захворювань.
Аналізи доводиться здавати двічі: на початку діагностики захворювання та після проходження лікування. Статевому партнеру жінки зазвичай теж рекомендують здати аналізи на наявність уреаплазми.
Особливо тяжкою ситуацією є вагітність жінки. Перед зачаттям дитини рекомендується здати аналізи на уреаплазмоз. Якщо він присутній в організмі хоча б у легкій формі, то після настання вагітності процес розмноження бактерій може набути неконтрольованого характеру.
Нерідко пацієнтки, хворі на уреаплазмоз, приходять на прийом до лікаря з приводу різного типу запалень. Їм здається, що вони мають симптоми циститу чи кольпіту. У такій ситуації слід проводити комплексну діагностику з метою виявлення можливих супутніх захворювань. Адже уреаплазмоз призводить до серйозних ускладнень рідко, лише якщо досягнуто гострої стадії захворювання або серйозно ослабленого імунітету.
І все ж таки підстрахуватися варто: якщо ви регулярно, 1-2 рази на рік, проходите диспансеризацію, треба аналізи на уреаплазму включити в план обстеження. Через те, що хвороба часто протікає у прихованому, латентному вигляді, не зайве намагатиметься визначити її на початковому етапі існування.
Способи лікування уреаплазмозу
Єдиного методу лікування уреаплазмозу немає. Його необхідно виробляти разом із лікарем, підбираючи методи індивідуально кожної пацієнтки.
У загальному випадку використовуються антибактеріальні препарати місцевої та загальної дії. Тобто, вони можуть призначатися у вигляді таблеток або свічок. Для гострих стадій хвороб цього може бути досить. Щоправда, іноді доводиться пропивати курси препаратів повторно. Це все робиться під контролем лікаря.
Якщо ж хвороба набула хронічного вигляду, можуть знадобитися ще кілька видів препаратів:
- імуномодулятори;
- протигрибкові засоби;
- вітаміни.
Іноді лікарі призначають хворим на уреаплазмоз пацієнткам спеціальні дієти, що мають на увазі відмову від копченого, жирного, солоного типу продуктів. У ряді ситуацій їм протипоказане сексуальне життя на певний період. Алкоголь та сигарети на період лікування, як правило, перебувають під забороною.
Найчастіше термін лікування хвороби вбирається у 3 тижнів.
Методи лікування можуть бути різними для пацієнтів з різними історіями хвороби. Уреаплазмоз може протікати на тлі супутніх захворювань:
- ендометриту,
- уретриту та інших запальних та інфекційних хвороб.
У хронічну стадію він переходить через два місяці від початку розвитку хвороби.
При цьому точкою відліку може стати не влучення уреаплазми в організм, а початок швидкого розмноження цього виду бактерій.
Знання схем та методів лікування уреаплазмозу – не привід намагатися впоратися із хворобою самостійно. Вибирати їх варто під керівництвом лікаря. Швидше за все, неминучими будуть три стадії лікування.
- Антибактеріальне лікування препаратами групи фторхінолонів, тетрацикліну, макролідів.. Конкретні види пігулок, свічок чи емульсій підбирає лікар з урахуванням стійкості штаму бактерій до різних видів препаратів. Ступінь стійкості мікроорганізмів визначається після здавання аналізів. Таблетки надають загальний вплив на організм, як місцеві засоби можуть бути рекомендовані вагінальні або ректальні свічки. В рамках цієї групи методів знаходяться препарати, які відновлюють мікрофлору кишечника після курсу антибіотиків.
- Повторне проходження курсу антибактеріальних препаратів за необхідності.
- Відновлення імунітету за допомогою імуностимуляторів або імуномодуляторів. Цей тип препаратів теж має підбирати лікар.
Деякі пацієнти більше довіряють народним засобам, аніж препаратам з аптеки. На жаль, уреаплазмоз – не той тип захворювань, який можна вилікувати лише відварами цілющих трав.
Основне лікування має бути проведене під суворим контролем лікаря. Але паралельно або після нього можна провести загальнозміцнюючі дії за допомогою чаю. Для цього можна застосовувати трави, відомі антисептичними властивостями, до них відносяться календула, шавлія або ромашка.
Стандартний спосіб приготування напою вимагає 1 чайної ложки сухої трави та склянку окропу.
Курс лікування потребує до 10 процедур. Він допомагає злегка зменшити запалення в сечостатевій сфері та запобігти розвитку інфекції за висхідним типом.
Якщо ви вибрали для себе траву, яка має сечогінну властивість, то краще використовувати її після того, як закінчите прийом курс препаратів. В іншому випадку необхідної концентрації діючої речовини можна не досягти. І доведеться проходити курс повторно.
Цікаве
Захворювання, що передаються при статевому контакті, - це бич ХХІ століття. На жаль, щороку все більше людей стикаються з проявами різних недуг, причому половина хворих - це жінки, які ще не встигли виконати репродуктивну функцію. Одним із досить відомих захворювань є уреаплазмоз. Він стає причиною до 70% жіночої безплідності. Саме тому так важливо знати перші ознаки розвитку недуги та одразу ж звертатися за консультацією спеціаліста.
Що таке уреаплазма
Уреаплазма - це патогенний мікроб, що викликає запальне захворювання сечостатевої системи, яке називається уреаплазмозом. Від нього страждають не тільки дорослі, а й діти найрізноманітніших вікових груп.
Уреаплазма є збудником запального захворювання сечостатевої системи
Мікроб є найдрібнішою клітиною, обмеженою захисною мембраною. За нею знаходиться згорнутий ланцюжок нуклеотиду – це ДНК, що кодує генетичну інформацію бактерії, а також рибосоми – невеликі тільця, які здійснюють синтез білка.
Усього існує кілька різновидів уреаплазми, які не мають виражених відмінностей:
- парвум;
- уреалітикум (зустрічається найчастіше);
- спеціаліст.
Збудник захворювання також виявляється і чоловіків щодо вмісту сечовипускального каналу.
Яка кількість мікроорганізмів у мазку вважається нормальним
Ця бактерія може бути навіть у організмі здорової людини у невеликій кількості. При збільшенні чисельності патогенів поступово починається розвиток запального процесу та посилення симптомів. Саме тому визначено такі межі норми:
- для невагітних: 10 4 мікроорганізмів;
- для вагітних або плануючих зачаття - 10 2 -10 3 мікроорганізмів.
Різниця між уреаплазмою та мікоплазмою
Сімейство мікоплазми включає не тільки уреаплазму, але й інші збудники. Ці мікроби зовсім різні, але викликають подібні до симптоматичної картини захворювання. Мікоплазма гомініс, геніталіум та пневмоніа стають причиною виникнення інфекцій не тільки статевих органів, а й дихальної системи.
Мікоплазма та уреаплазма викликають подібні за симптомами захворювання Як виникає уреаплазмоз
В основі розвитку недуги лежить надмірне розмноження бактерій.Вони можуть проникати в організм кількома шляхами:
- статевим – при незахищеному контакті;
- побутовим - при використанні спільних речей (мочалок, секс-іграшок, спідньої білизни).
Чинники ризику виникнення уреаплазмозу:
- зловживання алкоголем, нікотином та наркотиками;
- безладна зміна статевих партнерів;
- недавно перенесені інфекційні чи застудні захворювання;
- купання у відкритих водоймах;
- відвідування місць громадського користування;
- самовільний прийом антибактеріальних препаратів;
- часті переохолодження або перегрівання;
- запальні захворювання статевих органів;
- хронічна.
Основні симптоми захворювання
Зазвичай уреаплазмоз розвивається вкрай повільно, оскільки формування клінічної картини необхідно накопичення певної кількості мікроорганізмів . До основних симптомів відносяться:
- Жовто-коричневі виділення з піхви мізерного характеру, які мають неприємний запах і бруднять спідню білизну. Вони посилюються після стресу, нервово-психічних переживань, фізичних навантажень, купань у відкритому водоймищі та відвідування лазні чи сауни.
- Тягне біль у нижній частині живота. Вона виникає спонтанно, не завдає істотних незручностей і не порушує звичний ритм життєдіяльності організму. Посилення болю та зміна її характеру свідчить про приєднання іншої інфекції.
- Набряклість, свербіж та печіння в промежині. Великі та малі статеві губи червоніють, збільшуються у розмірах та стають вкрай чутливими.
- Порушення менструального циклу. Місячні можуть приходити не відповідно до календаря, а за кілька днів до них з'являються кров'яні виділення.
Уреаплазмоз та вагітність
Виношування дитини - це досить суттєвий стрес для жіночого організму, на тлі якого часто загострюються всі наявні до цього захворювання. Саме тому так важливо вилікувати недугу задовго до планування потомства. Як уреаплазма може проникнути в організм малюка:
- через дитяче місце – плаценту;
- під час проходження дитини родовим каналом;
- при порушенні правил гігієни (купання у спільній ванній, користування одними простирадлами).
У більшості вагітних при уреаплазмозі спостерігається збільшення кількості сечовипускань, а також більший обсяг патологічних виділень. У деяких недуг протікає абсолютно безсимптомно, але не є менш небезпечним.
У своїй практиці мені доводилося стикатися з жінкою, яка вчасно не стала на облік і не пройшла всіх необхідних аналізів. Уреаплазму у неї виявили на пізній стадії, коли не можна було розпочинати серйозне лікування антибіотиками. Бактерія проникла в організм малюка і викликала незворотні зміни в плаценті: плід, що росте, став отримувати набагато менше поживних речовин і енергії. Внаслідок цього дитина серйозно відставала у розвитку від передбачуваних норм. Малюк народився передчасно, після чого його відправили до відділення реанімації для новонароджених, де лікарі протягом трьох місяців займалися його виходжуванням та лікуванням уреаплазмозу. Такого результату можна було уникнути, якби пацієнтка вчасно здала аналізи.
Диференціальна діагностика патології
Оскільки захворювання має кілька спільних рис з іншими недугами, що передаються статевим шляхом, для визначення необхідно проведення деяких аналізів. Найчастіше уреаплазмоз доводиться диференціювати з мікоплазмозом, хламідіозом, гонореєю та молочницею. Нерідко зустрічається поєднання відразу кількох інфекцій, що значно ускладнює роботу лікаря.
Методи діагностики уреаплазмозу:
Різні варіанти лікування хвороби
Терапія уреаплазмозу – це складний та комплексний процес, що складається з декількох етапів. Спочатку лікарі рекомендують дотримуватися спеціальної дієти та призначають місцеві препарати у вигляді свічок, мазей або спринцювання. Протягом кількох тижнів проводиться спостереження за кількістю уреаплазми в аналізах пацієнта. Якщо такий підхід не дає очікуваного результату, лікарі підключають препарати системної дії (антибіотики, гормони). При хронічному уреаплазмозі допустиме застосування фізіопроцедур.
Захворювання вимагає терапії лише в тому випадку, коли пацієнтка пред'являє скарги на симптоми, що її турбують. У нормальних умовах уреаплазма спокійно мешкає в організмі людини, не завдаючи дискомфорту.
Відео: жіночі хвороби, які не треба лікувати
Фармацевтичні препарати для терапії уреаплазмозу
Медикаментозне лікування цього захворювання ґрунтується на застосуванні засобів як місцевої, так і системної дії. Вони дозволяють позбутися не лише симптомів хвороби, а й впливають на зміцнення імунітету. Не забувайте, що самостійне застосування фармацевтичних препаратів може призвести до неконтрольованих наслідків: саме тому дозування та вид ліків має підібрати лікар.
Медикаменти для системного лікування уреаплазми у жінок:
- Протимікробні засоби. Препарати цієї групи порушують процес зростання та розвитку уреаплазм в організмі людини, внаслідок чого вони гинуть протягом 7-10 днів. Проте разом із бактерією помирає і корисна мікрофлора, яку потім необхідно відновлювати самостійно. З медикаментів цієї групи найчастіше використовують:
- Кларитроміцин;
- Амікацин;
- Ванкоміцин;
- Азитроміцин;
- Тетрациклін;
- Офлоксоцін.
- Гормональні препарати зменшують вираженість запальних явищ і дозволяють позбутися неприємних виділень та набряклості піхви. З цієї групи найчастіше застосовують:
- Дексаметазон;
- Кортеф;
- Метилпреднізолон;
- Дексону;
- Кеналог.
- Імуностимулюючі препарати сприяють утворенню клітин кісткового мозку, спрямованих на боротьбу з інфекцією. Саме такі медикаменти зміцнюють імунітет пацієнта. З цією метою застосовуються:
- Віферон;
- Імуноглобулін;
- Тімалін;
- Тимоген;
- Тактівін;
- Тимусамін;
- Епіталаміну.
- Нестероїдні протизапальні засоби допомагають боротися з болем і зменшують набряклість статевих органів. З цієї групи найчастіше використовують:
- Найз;
- Кеторол;
- Диклофенак;
- Тамоксифен;
- Піроксикам;
- Мелоксикам;
- Набуметон.
Фотогалерея: медикаменти для системної терапії
Доксициклін порушує розвиток уреаплазми 
Ібупрофен знімає біль та набряклість 
Циклоферон стимулює активність імунної системи 
Преднізолон допомагає швидко зняти набряклість та усунути запалення
Препарати для місцевого лікування:
- Антисептичні розчини для обробки піхви створюють несприятливе для мікробів середовище. Найчастіше з цією метою використовують:
- Фурацилін;
- Хлоргексидин;
- перекис водню.
- Протизапальні та антибактеріальні свічки або вагінальні пігулки вставляються на ніч. До них відносяться:
- Метронідазол;
- Тержинан;
- Гексикон;
- Бетадін;
- Нео-пенатран.
- Мазі та гелі з знеболювальною та протинабряковою дією:
- Далацин;
- Лінкоміцин;
- фунгіцидно-акарицидна мазь Ям.
Фотогалерея: препарати для місцевої терапії недуги
Мірамістин створює несприятливе середовище для бактерій 
Метронідазол – антибіотик широкого спектру дії 
Бетадин має протизапальну дію
Народні засоби для лікування хвороби
Щоб позбавитися симптомів уреаплазмозу, якщо немає можливості найближчим часом звернутися до лікаря, допустимо застосовувати природні рецепти. Вони чудово усувають основні прояви хвороби. Але не варто забувати, що таким способом ви не вилікуватимете уреаплазму: застосовувати народну медицину можна лише у поєднанні з традиційними фармацевтичними препаратами.
Трави, рослини та різні плоди є досить потужними алергенами для чутливих людей. Мені на своєму досвіді доводилося стикатися з наслідками перевищення дозування. Щоб прискорити загоєння ранки, я нанесла велику кількість мазі з лопуха та гірчиці на поверхню шкіри. Вже за кілька хвилин розвинулося сильне свербіння, рука почервоніла, опухла і вкрилася болючими плямами. Така алергічна реакція називається кропивницею, але вона є далеко не найстрашнішим, що може статися. Анафілактичний шок, який супроводжується задухою, найчастіше призводить до загибелі за ненадання медичної допомоги. Саме тому перед початком прийому слід тестувати кожен засіб на згині долоні протягом п'яти хвилин.
Найпопулярніші народні рецепти:
- Візьміть сто грамів натурального господарського мила без добавок, натріть його на тертці в чистий посуд. Візьміть дві чайні ложки стружки і помістіть у склянку з теплою кип'яченою водою, розмішайте і капніть трохи йоду. За допомогою спринцівки проведіть промивання порожнини піхви вранці та ввечері. Йод та господарське мило створюють середовище, несприятливе для зростання уреаплазми, внаслідок чого воно перестає розмножуватися. Використовувати такий спосіб можна один раз на тиждень, щоб не спровокувати опік слизової оболонки.
- Половинку свіжого лимона вичавіть у ємність з 500 мл чистої води. За допомогою сита видаліть м'якуш і ретельно перемішайте. Використовуючи спринцювання, проведіть промивання піхви. Лимон також має антисептичну активність і порушує розмноження уреаплазми. Ефект спостерігається після першого застосування. Рекомендується використовувати цю методику один раз на три дні протягом місяця.
- 100 г ромашки змішайте з 50 г меліси. Покладіть їх у каструлю з двома літрами води та варіть протягом півгодини. Ситом видаліть сировину та остудіть відвар до кімнатної температури. Вилийте його в невеликий тазик або у ванну, куди необхідно помістити нижню частину тулуба на 15-20 хвилин. Ромашка і меліса мають протизапальний і протисвербіжний ефект, симптоми захворювання поступово зникають. Для досягнення відчутного результату процедуру рекомендується повторювати щодня протягом кількох місяців.
Фотогалерея: народне лікування уреаплазми
Господарське мило створює середовище, несприятливе для уреаплазми 
Лимон перешкоджає зростанню бактерій 
Ромашка допомагає позбутися сверблячки та запалення
Роль правильного харчування та способу життя у відновленні після недуги
При захворюванні організм потребує постійного надходження легкозасвоюваних білків, жирів та вуглеводів. Правильне харчування також має забезпечувати потреби у мінеральних та вітамінних речовинах. Лікарі рекомендують використовувати для приготування тільки свіжі та натуральні продукти без хімічних добавок, є більше овочів та фруктів у сирому вигляді. Це сприяє зростанню нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту та піхви. Всі страви краще запікати, тушкувати або відварювати, щоб залишалося більше корисних речовин.
Щодня потрібно вживати до двох літрів рідини, щоб організм не страждав від зневоднення.
Зразкове меню для пацієнток з подібною недугою:
- Сніданок: відварене яйце, тост із сиром, чай. Також можна використовувати сир зі сметаною або зробити омлет із зеленню.
- Обід: пісний овочевий суп (борщ, борщ), кілька хлібців. Для закуски - салат із дрібно нарізаної капусти або моркви.
- Вечеря: запечена риба чи курка, відварена яловичина. На гарнір - крупи (гречка, рис, пшоно, перловка), сочевиця, боби або макарони твердих сортів.
- Перекус: фрукти (яблуко, банан, ківі, персик) та ягоди (вишня, агрус, черешня). На солодке можна використовувати мед у поєднанні з вівсяним печивом.
Фотогалерея: корисна їжа при уреаплазмозі
Сир - найкраще джерело білка 
Куряче м'ясо містить мінімальну кількість жиру 
Овочі та фрукти відновлюють потребу організму у вітамінах
- Купатися у відкритих водоймах. Через невеликі ранки на стінках піхви може проникнути інша інфекція. Річки, водосховища, озера та кар'єри не проходять жодної санітарної обробки, внаслідок чого вони стають джерелами бактерій. Відвідування басейну також краще обмежити: хлорка сприяє висушуванню слизової оболонки піхви.
- Ходити у лазні чи сауни. Прогрівання області малого таза створює сприятливі умови зростання мікробів. Вони починають активніше розмножуватися, що призводить до посилення патологічних виділень та дискомфорту в області малого тазу.
- Займатися сексом. Таким чином ви збільшуєте не тільки ризик зараження статевого партнера, але і наражаєте на серйозну небезпеку свій організм. Лікарі рекомендують відмовитися від сексуального життя хоча б на перші два тижні, щоб симптоми уреаплазмозу остаточно вщухли.
- Піднімати тяжкості. Перенапруження м'язів малого таза сприяє міграції бактерій по організму, внаслідок чого вони потрапляють і в системний кровотік, звідки можуть проникнути в мозок чи серце.
Гігієнічні рекомендації щодо застосування місцевих засобів при уреаплазмозі
Щоб не занести додаткову інфекцію при використанні розчинів, мазей, кремів, гелів або свічок необхідно правильно обробляти піхву. Для цього вам знадобиться спринцівка – гумова груша невеликого об'єму, яку можна придбати в аптеці.
Спринцівка також може бути джерелом розмноження бактерій, тому її потрібно обробляти Як проводити обробку за її допомогою:
- Промийте грушу з милом і прокип'ятіть у воді. Осушіть паперовим рушником і протріть ватним диском з хлоргексидином.
- Наберіть у спринцівку ліки, акуратно введіть її наконечник у піхву і здійсніть промивання. Неприпустимо використання одного розчину кілька разів на день (треба готувати нову порцію).
- Після закінчення процедури промийте грушу з милом. При необхідності обробіть антисептиком.
Правила введення тампонів із лікувальними засобами:
- Заздалегідь заготуйте тампон, крем і мазь для введення в піхву. Обов'язково помийте руки з милом.
- Зробіть зовнішнє омивання статевих органів за допомогою гелю для інтимної гігієни. Не можна використовувати спиртовмісні продукти, тому що вони сушать слизову.
- Нанесіть на тампон ліки та введіть у піхву повністю. За дві-три години видаліть.
Особливості лікування хронічного уреаплазмозу
Якщо патологічний процес існує в організмі кілька місяців і не піддається звичайній терапії, лікарям доводиться змінювати тактику. Хронічний уреаплазмоз має стійкість до більшості традиційних антибактеріальних засобів, внаслідок чого необхідно підбирати потужніші медикаменти з тривалим ефектом.
Препарати для терапії такої форми недуги:
- Протимікробні ліки у вкрай високих дозах. Вони допомагають знищити бактерії, але також завдають шкоди і нормальній мікрофлорі. Найчастіше використовують:
- Макролен.
- Пробіотики та пребіотики відновлюють корисні мікроби в організмі. Допустимо застосування:
- Біфіформ;
- Біфінорму;
- Біфідумбактеріну;
Фотогалерея: медикаменти для лікування хронічної уреаплазми
Таванік - один із найсильніших антибіотиків, що використовується у складних випадках 
Лактофільтрум покращує ріст кишкової та піхвової мікрофлори. 
Авелокс вбиває шкідливі бактерії
Для зміцнення загального імунітету активно використовують такі фізіопроцедури:
- ультрафіолетове опромінення сприяє загибелі патогенних мікроорганізмів;
- індуктотермію – застосування магнітних полів з метою зменшення запалення;
- сірководневі ванни дозволяють нормалізувати звичну мікрофлору піхви;
- акупунктуру – введення у тіло людини голок на невелику глибину для стимуляції певних точок.
Відео: лікар про лікування уреаплазмозу
Прогнози лікування та можливі ускладнення хвороби
Терапія уреаплазми – це вкрай тривалий і тяжкий процес, який може тривати від кількох місяців до року. У основі одужання лежить нормалізація мікрофлори організму, і навіть зміцнення імунітету. Тривалість реабілітації великою мірою залежить стану здоров'я жінки, її віку, наявності чи відсутності вагітностей і пологів.
Пацієнтки, що страждають від цукрового діабету та (надлишку сечової кислоти в крові), потребують більш тривалого реабілітаційного періоду. Лікарі вважають, що це пов'язане з порушенням обмінних процесів в організмі.
Велику роль у відновленні грає настрій хворий та її ставлення до власного здоров'я. На період лікування лікарі рекомендують відмовитися від статевих контактів у будь-якому вигляді (із захистом або без неї), щоб не травмувати мікрофлору піхви. У моїй практиці зустрічалася пацієнтка, яка не дотримувалася цього правила. Через кілька днів після статевого контакту вона звернулася до гінеколога зі скаргою на неприємні виділення та свербіння, які турбували її все сильніше. Під час уреаплазмозу слизова оболонка стає більш чутливою та ніжною, а інтенсивні заняття сексом призвели до її пошкодження. На цьому місці утворилася рана, що загоює, яка завдавала потерпілій масі незручностей.
Які ускладнення можуть зустрічатися у жінок із уреаплазмою:
- Розвиток запальних захворювань органів статевої системи. Патогенний мікроорганізм з піхви кровоносним руслом мігрує далі, внаслідок чого уражається матка, маткові труби і навіть яєчники. Ці недуги супроводжуються болями, що тягнуть і ниють, а також багатими виділеннями. Пацієнтка зазнає дискомфорту навіть при поході в туалет. Лікування цих захворювань проводиться за допомогою протизапальних та гормональних препаратів.
- Формування спайкового процесу. Після тривалого пошкодження м'яких тканин слизової оболонки на їх місці починає активно розростатися сполучнотканинна речовина. Внаслідок цього утворюються перетяжки - спайки, які порушують процес нормального проходження сперматозоїда до яйцеклітини. Це призводить до того, що жінка тривалий час не може завагітніти або ембріон починає формуватися над порожнини матки, а трубах чи яєчниках. Єдиним способом завести потомство у разі буде операція екстракорпорального запліднення чи сурогатне материнство.
- Перехід процесу у хронічну форму. Це ускладнення найчастіше зустрічається у разі порушення правил прийому ліків. Щойно жінка відчуває полегшення, вона перестає ставити свічки та пити пігулки. Внаслідок цього уреаплазма так і залишається в організмі, але в сплячій формі. Будь-який вплив із навколишнього середовища (стрес, застуда, вагітність) викликають загострення патологічного процесу.
- Внутрішньоутробне інфікування плода. Під час виношування дитини її організм пов'язаний з матір'ю через плаценту. Нею можуть надходити як поживні речовини, а й мікроби. При попаданні в тіло малюка уреаплазма вражає нервову, травну, дихальну та серцево-судинну систему, порушує кровообіг плода. Внаслідок цього можливі передчасні пологи, недоношеність, викидні, а також формування зовнішніх каліцтв та вад розвитку.
Фотогалерея: можливі ускладнення недуги
Спайковий процес призводить до безпліддя 
Недоношені діти багато часу проводять у лікарні на виходженні 
Запальні процеси у яєчнику порушують нормальну життєдіяльність органу
Заходи профілактики уреаплазмозу
Подібне захворювання вкрай негативно впливає на репродуктивну функцію жіночого організму. Саме тому лікарі рекомендують стежити за своїм здоров'ям і запобігати розвитку захворювання на ранній стадії.
Мені довелося брати участь у дослідженні, мета якого була у встановленні взаємозв'язку між частотою виникнення уреаплазмозу та способом життя жінки. Для цього нами було відібрано кілька десятків пацієнток, які страждають на подібне захворювання. З кожною з них працювали лікарі, з'ясовуючи особливості їх харчування, режиму дня, фізичної активності та виробничих шкідливостей. Під час дослідження було з'ясовано цікавий факт: близько 30% жінок, які страждають на уреаплазмоз, у тій чи іншій мірі відмовилися від вживання тваринної їжі. Хтось не їв тільки м'ясо та рибу, тоді як інші повністю відмовилися від молока, яєць тощо. В аналізах крові, взятих у цих хворих, було виявлено зниження гемоглобіну та червоних клітин, що вказувало на серйозні проблеми з імунітетом. Як експеримент лікарі запропонували пацієнткам повернути у свій раціон продукти тваринного походження хоча б на період лікування уреаплазмозу, щоб перевірити цю гіпотезу. За два місяці хворі, які погодилися на участь, здали повторні аналізи. У 90% з них відновився нормальний рівень гемоглобіну та заліза, а також зникли симптоми захворювання.
Правила індивідуальної профілактики уреаплазмозу у жінок:
- При сексуальному контакті з новим партнером обов'язково використовуйте бар'єрні засоби контрацепції – презервативи. Вважається, що латекс затримує до 98% мікроорганізмів, які можуть проникнути через його пори в організм жінки. Лікарі рекомендують придбати засоби захисту від небажаної вагітності тільки в аптеці або спеціальному магазині, а також ретельно стежити за цілісністю упаковки: при пошкодженні презервативу ризик передачі уреаплазмозу зростає в кілька десятків разів.
Презервативи – бар'єрний метод контрацепції, що використовується для захисту від інфекцій - Якщо в сім'ї або серед друзів є людина, яка страждає від подібної недуги, необхідно дотримуватися правил гігієни. Уреаплазма також може передаватися побутовим шляхом: саме тому хворий повинен мати особисту спідню білизну, мочалки, зубні щітки, покривала та простирадла. А також варто обмежити контакт маленьких дітей із носієм бактерій або його речами.
- Регулярно відвідуйте акушера-гінеколога та здавайте мазки. Навіть якщо вас не турбують якісь симптоми, щорічна перевірка ніколи не буде зайвою. Саме завдяки взяттю мазків лікар отримує інформацію про мікрофлору організму, а також зможе виявити надмірне зростання уреаплазми. Таким чином, вам буде призначено своєчасне лікування. Не забувайте, що статевий партнер також повинен здавати аналізи хоча б один раз на рік, оскільки переважна більшість випадків уреаплазмозу у жінок виникає через зараження чоловіка.
Гінекологічний прийом дозволяє виявити більшість захворювань на ранній стадії. - Дотримуйтесь правил особистої гігієни. Ранковий і вечірній душ допомагають позбавитися більшості мікроорганізмів, що живуть на поверхні шкіри і слизових оболонках. Щоб не зашкодити мікрофлорі піхви, необхідно використовувати спеціальні гелі та мило для інтимної гігієни, які не порушують балансу між шкідливими та корисними бактеріями.
- Займайтеся спортом. Нерухливий спосіб життя призводить до застою крові в області малого тазу. Таке середовище є придатним для зростання уреаплазми та інших патогенних мікроорганізмів. Лікарі рекомендують хоча б двічі на тиждень відвідувати спортивну залу, займатися самостійно або підібрати для себе активне хобі. Басейн, теніс, лікувальна гімнастика або йога допоможуть відновити нормальний кровообіг.
Тренування сприяють зміцненню організму - Зміцнюйте імунітет. Уреаплазма найчастіше починає рости та розмножуватися в ослабленому організмі. Якщо ви часто вболіваєте, варто переглянути свій стиль харчування та спосіб життя. Намагайтеся більше часу проводити на вулиці, їздити у відпустку на море, а також по можливості гартуйтеся прохолодною водою. Не забувайте про проведення профілактичних щеплень: вони допомагають сформувати активний імунітет. Після вакцинації організм, зіткнувшись із захворюванням, відразу починає боротися з його основними проявами.
Процес відбувається через місяць, за умови, що лікування не проводилося. Клінічна картина стає неінформативною, і хвороба перетворюється на стадію ремісії.
Піхвові виділення- Як правило, досить мізерні, що не мають запаху і кольору. Поряд із цим, якщо запальний процес вже запущений, виділення можуть прийняти різкий неприємний запах і змінити забарвлення на зелене або жовте.
Болісні відчуття- Як правило, локалізуються в нижній частині живота, проявляються за ріжучим типом. В даному випадку уреаплазмоз з великою часткою ймовірності дав ускладнення на придатки та матку.
Проблеми з сечовипусканням- Позиви до спорожнення сечового міхура стають все більш частими, супроводжуючись при цьому хворобливими відчуттями, різями, печінням.
Проблеми зі статевою функцією- Пацієнтці стає боляче і дискомфортно займатися сексом. Неприємні відчуття виникають у процесі статевого контакту і зберігаються після завершення такого.
Осередок уреаплазм у горлі або лжеангіна – рідкісне явище, і говорить про проблеми в імунній системі. Якщо зараження відбулося під час орального сексу, можуть з'явитися ознаки, характерні для ангіни або стоматиту: наліт на мигдаликах (гландах), хворобливі відчуття у ротоглотці, утруднення ковтання, присмак у роті та ін.
Важливо!Обов'язково сходіть до лікаря після незахищеного статевого контакту з неперевіреним партнером, якщо такий зв'язок стався. Навіть якщо уреаплазмоз зберігає безсимптомний перебіг, він може призвести до тяжких несприятливих наслідків.
Фото виділень
Виділення, якщо вони є, можуть виглядати приблизно так:
Натисніть, щоб розкрити
Болі та температура
Можуть виникнути неспецифічні симптоми, що супроводжують багато захворювань, хоча таке буває не часто:
- Загальна слабкість;
- підвищена стомлюваність;
- підвищення температури тіла до субфебрильних цифр;
- головні болі;
- біль у нижніх відділах живота.
Які симптоми характерні для гострого запалення?
- Гострий уретрит. Якщо інфекція вражає сечівник (одна з найпоширеніших форм захворювання), то жінка відзначає наступні симптоми:
- неприємні відчуття під час сечовипускання (свербіж, печіння, можливі болі);
- гіперемія прилеглої шкіри та слизової оболонки;
- рясні виділення, які у найважчих випадках можуть набувати гнійного характеру.
- . У випадках, коли інфекція йде вгору, в патологічний процес втягується слизова оболонка сечового міхура. Жінки при цьому зазначають:
- гострі болі в нижніх відділах живота (проекції сечового міхура), а також в області промежини;
- болі при сечовипусканні;
- підвищення температури;
- у тяжких випадках можлива поява домішки крові у сечі.
- Гострий вагініт (кольпіт). Уреаплазма може також уражати слизову оболонку статевих шляхів. Запалення слизової оболонки піхви – один із найчастіших варіантів локалізації патологічного процесу. Пацієнтки, що страждають від вагініту, відзначають:
- рясні виділення (можуть бути слизовими, кров'яними і навіть гнійними);
- свербіж та відчуття печіння в області промежини;
- почервоніння та набряк прилеглої шкіри;
- виражену болючість під час статевого акту.
- Гострий цервіцит. Запалення шийки матки є ознакою того, що інфекція йде вгору по статевих шляхах. Симптоми уреаплазми у жінок включають:
- біль внизу живота, в області промежини, можливо також в області попереку;
- свербіння та печіння в області промежини;
- рясні вагінальні виділення;
- диспареунію.
- Гострий ендометрит. Запалення ендометрію – є, мабуть, найрідкіснішою серед можливих форм уреаплазмозу. Однак про неї слід пам'ятати, адже проявляється вона неспецифічними симптомами, викликає значні труднощі в діагностичному плані, досить часто важко піддається лікуванню. Серед можливих симптомів:
- біль унизу живота;
- порушення менструального циклу;
- підвищення температури тіла до субфебрильних, і навіть до фібрильних цифр.
- Гострий сальпінгіт. Запалення, що вражає слизову оболонку маткових труб, зазвичай не має специфічних проявів. Ті ж болі внизу живота і порушення циклу повинні послужити сигналом для звернення за медичною допомогою;
- Гострий оофор. Яєчники також можуть уражати уреаплазмоз, симптоми при цьому будуть неспецифічні, за аналогією з гострим сальпінгітом;
- Гострий сальпінгоофорит. Дана форма захворювання передбачає поєднане ураження запальним процесом яєчників та маткових труб.
Симптоми хронічного уреаплазмозу
- (полімеразна ланцюгова реакція, що дозволяє виявити ДНК збудника). Дуже швидкий метод, для його проведення необхідно 5 годин. Якщо ПЛР показує наявність уреаплазми в організмі хворого, це означає, що має сенс продовжувати діагностику. Негативний результат ПЛР на майже 100% означає відсутність уреаплазми в організмі людини. Однак ПЛР не дозволяє визначити кількісні характеристики збудника, тому позитивний результат при ПЛР не є показанням до призначення лікування, а сам метод не може використовуватись для контролю відразу після лікування;
- Бактеріологічний () метод діагностики. Матеріал з піхви, шийки матки, сечівника міститься на живильне середовище, де протягом декількох діб (зазвичай 48 годин) вирощуються уреаплазми. Це єдиний метод, що дозволяє визначити кількість уреаплазм, що є дуже важливим для вибору подальшої тактики. Так, при титрі менше 10 * 4 ДЕЯ пацієнтка вважається носієм уреаплазм і лікування найчастіше не вимагає. Титр більше 10 * 4 ДЕГО вимагає призначення лікарської терапії. Цей метод використовується для визначення чутливості уреаплазм до тих чи інших антибіотиків перед їх призначенням, що необхідно для правильного підбору антибіотиків (препарати, що допомагають одному хворому, для іншого можуть бути марними). Зазвичай, таке дослідження займає близько 1 тижня;
- Серологічний метод (виявлення антитіл). Виявлення антитіл до антигенів (характерних структур) уреаплазм застосовується щодо причин безпліддя, викидня, запальних захворювань у післяпологовому періоді. Для цього дослідження береться кров із вени;
- Крім перерахованих методів, у діагностиці уреаплазмозу іноді використовують метод прямої імунофлюоресценції (ПІФ) та імунофлюоресцентний аналіз (ІФА). Вони досить широко поширені через відносно невисоку вартість і простоту виконання, але точність їх невелика (близько 50-70%).