Чого можна досягти за допомогою знань про психологічні аспекти переживання щастя, у чому неспроможні інші підходи?
1. Зробити людей щасливішими. Ретельно досліджувався вплив на щастя деяких видів терапії та змін у стилі життя.
1 Gallup Institute – Американський інститут громадської думки. - Приймемо ред.
Подібні роботи дуже важливі, оскільки багато видів психотерапії, як з'ясувалося, не впливають на відчуття щастя. Дослідження довели ефективність використання цих цілей методів «приємних занять» і деяких варіантів когнітивної терапії. Тренінг соціальних навичок має іншу мету, але успішно застосовується боротьби з депресією; його проведення серед людей, які не страждають на депресію, призводить до подібних результатів: покращує соціальні взаємини. Було встановлено, що зміна форм дозвілля, наприклад більш активне заняття спортом, діє як для тих, хто страждає на депресію, так і для інших людей. Дозвілля - це та сфера, яка знаходиться у нашій владі, а отже, нею можна керувати, щоб посилити почуття задоволеності.
2. Зробити щасливішим суспільство. Щастя - це особиста справа, воно також є надбанням соціуму. Особливо це стосується колективістських товариств, благополуччя яких частково залежить від умов спільної діяльності, наприклад дозвілля, та соціальної згуртованості. Якщо йдеться про робочий колектив, то важливим є його масштаб (краще, коли він менший) і структура (краще, якщо вона менш ієрархічна), а також ступінь участі співробітників у прийнятті рішень. Коли ми точно з'ясуємо, як впливати гроші на щастя, з'явиться можливість давати поради владі і в економічній сфері.
3. Міжнародні організації. Ці організації займаються проблемами якості життя різних країнах. Спочатку вони розглядали лише економічні заходи, потім включили до своїх програм питання охорони здоров'я та освіти. Крім того, вони обговорюють також і низку інших об'єктивних заходів. Проте велике значення для щастя має суб'єктивне благополуччя, яке завжди тісно пов'язані з цими об'єктивними показниками. Тому його слід також брати до уваги. Цей аспект - важливий пункт діяльності цих організацій у країнах із вкрай низькими показниками щастя. Проте проводити міжнародні порівняння непросто; щастя може приймати різні формиу різних культурах; можуть існувати й різні способи відповіді одні й самі питання.
РОЗДІЛ 2. Як вимірювати та вивчати щастя
Що таке щастя?
Як ми вже побачили, люди, мабуть, чудово розуміють, що означає щастя. Вони мають досить чітке уявлення про його зв'язок із позитивними емоціями та задоволеністю життям. У багатьох обстеженнях респондентам ставили питання, наскільки вони щасливі. Нас і цікавлять виміри «суб'єктивного благополуччя» (subjective well-being – SWB), суб'єктивна сторона благополуччя, а не об'єктивні критерії доходу, здоров'я тощо, які ми називатимемо «соціальними показниками».
Багато даних, що стосуються щастя, отримано в результаті соціальних обстежень, які охоплювали велику кількість респондентів. Детальні опитування дуже дорогі, тому часто ставилося лише одне питання, наприклад: «Наскільки ви щасливі?» або «Наскільки ви задоволені своїм життям загалом?» Ендрюс і Піти (Andrews & Withey, 1976) запропонували інше формулювання питання, що дозволяє виміряти два аспекти - емоції та задоволеність: «Які ваші відчуття від життя в цілому?» При цьому використовувалася 7-бальна шкала з градаціями від «чудово» до «жахливо». Кемпбелл та співавтори (Campbell et al., 1976) у своєму відомому дослідженні «Якість американського життя» ставили це питання в іншому варіанті: «Наскільки задовольняє вас нині ваше життя загалом?»
Виміряти задоволення іншим способом дозволяє Шкала задоволеності життям (Satisfaction With Life Scale - SWLS), показана в табл. 4.2. Дослідження, в яких застосовувалася така шкала, показують, що, за словами більшості людей, їхня задоволеність значно вища за середню. Вони також виявили, що більшість респондентів вказують на свою задоволеність. Як продемонстрували вчені (Diener & Diener, 1996), подібний висновок робиться в багатьох дослідженнях щастя, задоволеності та інших критеріїв суб'єктивного благополуччя. Вище середнього виявляються у середньому показники у 75-80% опитаних. Брендстеттер (Brandstatter, 1991), застосовуючи метод «вимірювання переживань» (який незабаром буде описано), виявив, що 68% часу люди перебувають у позитивному емоційному стані.
Фордіс (Fordyce, 1988) розробив Шкалу щастя (Happiness Measure - НМ), що містить 2 питання:
1. «Загалом наскільки щасливим чи нещасним ви себе почуваєте?» Пропонуються варіанти відповіді від «надзвичайно щасливим» (у захваті, відчуваю радість, почуваюся чудово), за що нараховується 10 балів, до «абсолютно нещасних» (вкрай пригнічених, в абсолютному сумі), що дає 0 балів.
2. «У середньому яку частину часу у відсотках ви почуваєте себе щасливим (або нещасним, чи нейтральному стані)?»
Обидві підсумкові цифри підсумовуються. Середнє значення першого показника становило 6,9 («помірковано щасливим»), а другого – 54%.
Цілком вдалим виявляється застосування критеріїв, заснованих одному параметрі. Так, можна виміряти задоволеність роботою, поставивши респонденту таке запитання: «Прийнявши до уваги всі обставини, скажіть, наскільки вам подобається ваша робота?» У цьому кореляція таких вимірів з більш детальними шкалами становить 0,67 (Wanous, Reichers, & Hudy, 1997).
Шкала Фордіса значною мірою корелює з більш докладними вимірами щастя. Однак застосування простих шкал, що містять одне питання, пов'язане із певними проблемами. Перша полягає у очевидності завдання, і тому відповіді респондентів можуть вплинути деякі упередження. Адже психологи не намагатимуться оцінити расові установки, запитуючи, наприклад: «Чи подобаються вам чорношкірі?» Для цього використовуються менш прямолінійні питання. Нижче ми побачимо, що обстеження, що проводилися серед респондентів різних країн і спиралися на один критерій щастя, давали дуже дивні результати.
Друге заперечення пов'язані з бажанням психологів знати, що змінна має внутрішньої валидностио, т. е. містить ряд взаємозалежних компонентів. Це означає необхідність розглянути ширший набір запитань чи критеріїв, параметрів, які можна заміряти (на зразок питань у тесті на рівень інтелекту). У кількох дослідженнях суб'єктивне благополуччя вимірювалося з цілого ряду критеріїв, і було встановлено, що вони корелюють друг з одним і формують єдиний чинник. Наприклад, Комптон та співавтори (Compton et al., 1996) використовували кілька опитувальників, спрямованих на оцінку щастя та психічного здоров'я. Обстежено 338 студентів та дорослих людей. В результаті факторного аналізуекспериментальних даних виявили виразний перший фактор (табл. 2.1). Усі наведені у таблиці шкали будуть розглянуті нижче.
Найбільше навантаження дає Шкала щастя Фордіса (НМ), на другому місці - Шкала задоволеності життям Дінера (SWLS), потім слідує Афективний баланс Брендберна (АВ) (позитивні емоції мінус негативні емоції) - все це широко відомі і часто використовувані вимірювання. Найбільша кореляція була виявлена з критерієм загального щастя, друга за величиною - із задоволеністю життям, третя - з афективним балансом. В інших дослідженнях отримані аналогічні результати: щастя є базовим виміром досвіду, чимось на зразок особистісної риси. Що стосується його емоційної складової, то зазвичай ми хочемо знати щось більше, ніж настрій людини в даний момент, - ми хочемо знати його звичайний настрій, те, як він себе відчуває останні кілька тижнів, а не зараз.
Найбільш широко для виміру задоволеності використовується Шкала задоволеності життям (SWLS), запроваджена Динером та співавторами (Diener et al, 1985). Її ми розглянемо у розділі 4.
Таблиця 2.1 Навантаження фактора щастя за Комптоном
Джерело: Compton та ін., 1996.
Оксфордський опитувальник щастя (OxfordHappiness Inventory - ЗОШ; Argyle et al., 1989), метою якого є вимірювання щастя в цілому, був розроблений за аналогією з широко відомим опитувальником депресії Бека (Beck Depression Inventory - BDI; Beck, 1976) і спрямований на оцінку депресії. Деякі пункти, другого були залишені, а якісь додані. Збереглися також 4 варіанти відповідей. У опитувальнику 29 пунктів і його остання версія представлена в табл. 2.2. Він застосовувався в більшості досліджень, що проводилися в Оксфорді. Було встановлено, що він має більшу ретестову надійність, ніж Опитувач депресії Бека (BDT). Дані, отримані з його допомогою, корелюють з оцінками особи, що їх дають друзі респондентів. Також є стійкі передбачувані взаємозв'язки з особистісними характеристиками, показниками стресу та соціальної підтримки. Існують китайська та ізраїльська версії цього опитувальника.
Таблиця 2.2 Оновлений Оксфордський опитувальник щастя